Заблуди́тися, -джу́ся, -дишся, гл. Заблудиться. Ой либонь моя дівчинонька та й у лісі заблудилася.
Замиготі́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Засверкать, замерцать. Зійшов на небо місяць, і зорі замигтіли на небі. 2) Замигать, замелькать. Так мені в очіх і замигтіли білі хати.
Ломи́тися, -млюся, -мишся, гл. 1) = ламатись. Щастя на коліні не ломиться. Як не намочити обручі, то ломлються. 2) Пробиваться сквозь лѣсъ, тростникъ. Слуха — ломиться щось, ломиться байрачком. Гойдається де небудь поверх очерету гайок. Отто вже Мина начухрав там всячини і так з гіллям і листом і ломиться.
Накопи́чувати, -чую, -єш, сов. в. накопи́чити, -чу, -чиш, гл. Набрасывать, набросать въ кучу, подобную копнѣ.
Оборонний, -а, -е. Защитительный. Не бійсь, каже батько, оборонна рука є! Він тебе поб'є, то й йому не минеться.
Пожадливий, -а, -е. Завистливый, жадный.
Прожиття, -тя, с. = прожиток. Ой дай, Боже, усім христіянам многії літа, до щасливого прожиття у сім світі. Тягни звідти і на податки, і на прожиття.
Псячити, -чу, -чиш, гл. = псякувати. Як приїде чоловік, то вона так псячить чоловіка.
Серце, -ця, с.
1) Сердце. Вийшов козак із сіней, за серце береться. Від серця до Бога навпростець дорога. Від серця до неба шляху не треба. Щирим серцем робить. Усердно дѣлаетъ, работаетъ. Употр. какъ ласкательное слово: Скажи мені, серце, що маєш на мислі? серцем нудити. Тосковать. Ой я хлопець нещасливий, а як тяжко серцем нуджу: кого люблю та й не виджу. на тще серце. Натощакъ.
2) Гнѣвъ. Не то сильний, що камінь верне, тільки сильний, що серце в собі вдержить. Трохи з серця не сказивсь. з серця. Гнѣвно, сердито. Крикнув чоловік із серця. Cм. з-серця. серця додати. Еще болѣе разсердить.
3) Штифтъ въ замкѣ.
4) Языкъ въ колоколѣ.
5) Сердцевина дерева.
6) Полипъ, медуза.
7) — земне. Родъ трюфелей. винюхав би земне серце. Выслѣдилъ бы даже въ землѣ спрятанное. Ум. серденько, сердечко, серденя, серденятко, серденяточко. Злая година мене зсушила, коло мого сердечка гніздечко звила. Ходи, серденько, сюди! Не зви мене козаком, зови мене сердечком. Горобець маленький, а сердечко має, — сердится, можетъ сердиться.
Царство, -ва, с.
1) Царство. Царевич осідлав свого коня, сів з нею і поїхав у своє царство.
2) Спасете, блаженство, небесное царство. Въ этомъ значеніи, также съ прилаг.: бо́же, небесне царство. Помершим царство, а нам на здоров'я. Хто за віру умірає, той собі царство заробляє. Царство небесне їм! (пожеланіе умершимъ). Я такого був пана, що царство небесне та й годі.
3) Титулъ: Величество. Царь.... давай йому загадки загадувать; а цей і каже: «Ніт, підождіть трохи, ваше царство: ви загадуєте загадки, треба й вам загадати». Ум. царствечко. Я твоє царствечко да коником витопчу.
