Виноватець, -тця, м.
1) Виновникъ. Я не крав деревні, а ось я швидко виноватця знайду. Уміє він пізнати виноватця.
2) Должникъ. Оце по виноватцях ходив, щоб повіддавали, хто скільки позичав, так нема — не молотили.
Градобо́йний, -а, -е. (О полѣ, лугѣ). Побитый градомъ.
Дю́рка, -ки, ж. = дірка. Юрку, Юрку, наплюй в дюрку.
Лі́карів, -рева, -ве Принадлежащій лѣкарю.
Опуклий, -а, -е. Выпуклый, шарообразный.
Повідпускати, -ка́ю, -єш, гл. Отпустить (многихъ). Повідпускай їх, — нащо вони тобі здалися?
Посколупувати, -пую, -єш, гл. Сковырять; исковырять (во множествѣ).
Схов, -ву, м. Спрятъ, сохраненіе, храненіе. Голе, як бубон, голодне, як собака, а в схові ні шеляга. до схо́ву. На храненіе. Я йому дав сокиру до схову. на, у схо́ві. На храненіи, спрятанъ, спрятана, спрятано. А де ж хустка? Та в матері на (у) схові.
Тонконіжка, -ки, ж. Раст. Festuca ovina L. Cм. тонконіг.
Удобен, -бна, -не, удобенний, -а, -е. Способный, годный. Та на коня сідай та предо мною повертай, та нехай я буду знати, чи удобен ти будеш поміж козаками пробувати.
