Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

колюча

Колюча, -чі, ж. Раст. Salsola Kali L. ЗЮЗО. І. 134.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 273.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЛЮЧА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЛЮЧА"
Вивапити Cм. винаплювати.
Доще́вий, -а, -е. = дощовий 2.
Жид, -да, м. 1) Еврей, жидъ. 2) = Насѣк. гук. Вх. Пч. I. 7. Ум. жидо́к, жидо́чок, жиду́нь, жи́дик. Ув. жидюга́. Шевч. 133. жидя́ка. Мнж. 147.
Лузане́ць, -нця, м. Ум. отъ лузан.
Нелюдськість, -кости, ж. 1) Безчеловѣчность. 2) Необходительность.
Полигати, -га́ю, -єш, гл. Поглотать, поѣсть съ жадностью.
Порняла, -ли, ж. Трава, растущая на погірник'ѣ. Шух. І. 215.
Порострушувати, -шую, -єш, гл. Растрясти, разсыпать (во множествѣ). Глянь, скільки сіна порострушували, — візьми граблі та попідгрібай. Харьк.
Розводний лист. Разводная. Єв. Мр. X. 4.
Спід 2 предл. Изъ-подъ. Спід ринви та на дощ. Ном. № 1792.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОЛЮЧА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.