Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

колюча

Колюча, -чі, ж. Раст. Salsola Kali L. ЗЮЗО. І. 134.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 273.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЛЮЧА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЛЮЧА"
Дійсне нар. Дѣйствительно, именно.
Коняка, -ки, м. и ж. Ув. отъ кінь. Ой у мене був коняка, був коняка розбишака. Щог. Вовк був з добру коняку. Чуб. Ум. конячка. Бодай тебе волами возили, а мене хоч коростявою, та конячкою. Ном.
Маґро́, -ра, м. Быкъ съ однимъ ядромъ (отъ природы). Александров. у. Слов. Д. Эварн.
Наре́чений, -а, -е. Нареченный. Робимо вкупі, молотимо і в гаях рубаємо з нареченим тестем. Г. Барв. 178. Вийди, мати, з хати, познавати дитяти: вчора було наречене, а тепер повінчане. Мет. 171. наречена. Невѣста. наречений. Женихъ. А ось і моя наречена! сказав Сомко, обернувшись до Лесі. К. ЧР. 103.
Настилати, -ла́ю, -єш, гл. Вышивать гладью.
Охкати, -каю, -єш, гл. = охати.
Пересміхатися, -хаюся, -єшся, гл. Пересмѣиваться.
Потовий, -а́, -е́ 1) Относящійся къ поту. 2) Заработанный тяжелымъ трудомъ. Ні, доню, ні, серце! за кріпака не підеш... нашому роду так не пригоже свої потові скарби у панські дворища передавати. Г. Барв. 85.
Смичай, -чая, м.чорноголо́вий. Родъ растенія.  
Умочок, -чка, м. Ум. отъ ум.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОЛЮЧА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.