Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

колюча

Колюча, -чі, ж. Раст. Salsola Kali L. ЗЮЗО. І. 134.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 273.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЛЮЧА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЛЮЧА"
Бугу! меж., выражающ. крикъ выпи. І бугай: бугу! гне з лози дугу. Лукаш. 85.
Виярок, -рку, м. Лощинка, неглубокій оврагъ. Там такий є виярок, то вода й залива инколи. Новомоск. у. (Залюбовск.). Ум. ви́ярочок.
Манджак, -ка, м. Насѣк. тараканъ. Blatta orientalis. Вх. Пч. I. 5.
Ми́ся I, -сі, ж. дѣтск. = миска. О. 1862. IX. 119.
Перегатити Cм. перегачувати.
Порудіти, -ді́ю, -єш, гл. Порыжѣть.
Псяюха, -хи, ж. Бранное слово: собачья кровь. Купив козак Олені заушниці зелені, як причепим до уха — яка ж гарна псяюха. Чуб. V. 1107. Ум. псяюшка.
Товстоногий, -а, -е. Съ толстыми ногами. Ведмідь товстоногий. Грин. III. 662.
Флявора, -ри, ж. Женщина, говорящая неприличныя слова. Фр. (Желех.).
Чепиргач, -ча, м. = кажан. Вх. Лем. 482.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОЛЮЧА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.