Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

коненя

Коненя, -ня́ти, с. Ум. отъ коня́.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 277.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОНЕНЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОНЕНЯ"
Вилітання, -ня, с. 1) Вылетъ, вылетаніе. 2) Отлетъ. Ум. вилітаннячко. Зозуленько, моя матінко! Та до Петра тобі та куваннячко, після Петра тобі вилітаннячко. Мил. 93.
Калило, -ла, с. Грязь. Мнж. 181.
Кпини, кпин, ж. мн. Насмѣшки, издѣвки.
Ляхопа́нський, -а, -е. Шляхетско-польскій. Встрѣчено у Кулиша. (Київ) піймався був у руки ляхопанські. К. Дз. 156.
Неправдиво нар. 1) Лживо, неправдиво. 2) Притворно.
Постеління, -ня, с. Тюфякъ, перина. Вх. Уг. 262.
Прискакати, -чу́, -чеш, гл. Прискакать.
Рільник, -ка, м. Земледѣлецъ, хлѣбопашецъ.
Скруг, -га, м. на скрузі. На ущербѣ луны. Йому на скрузі голова болить. Канев. у.
Укметити, -чу, -тиш, гл. = укмитити. Я й не вкметив, як він увійшов. Ольгоп. у.  
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОНЕНЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.