Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

колюватина

Колюватина, -ни, ж. Щель. Є колюватини у стіні. Волч. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 273.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЛЮВАТИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОЛЮВАТИНА"
Воложити, -жу, -жиш, гл. 1) Дѣлать влажнымъ. Аф. 320. 2) Колотить, трепать. Доти їх (панів києм) воложив, аж поки.... Мнж. 76. Всі надо мною як завиють (собаки), давай воложити гуртом! Алв. 11.
Да́де нар. Гдѣ нибудь. Вх. Лем. 408.
Зати́шитися, -шуся, -шишся, гл. = затихнути. Затишивсь уже грім — не грімить. Конст. у.
Згорі́вка, -ки, ж. = горівка. Вх. Лем. 418.
Назнаро́шки, назнаро́шне, нар. Нарочно, съ умысломъ.
Олтарь, -ря, м. = вівтарь. Піп живе з олтаря, а писарь з каламаря. Ном. № 212.
Первоспи, -пів, м. мн. Первый сонъ.
Передовий, -а, -е. Передовой.
Послюсарювати, -рюю, -єш, гл. Побыть слесаремъ.
Чабала меж. = цабе. Бессараб.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОЛЮВАТИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.