Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

конанійко

Конанійко, -ка, с. Ум. отъ конання.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 277.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОНАНІЙКО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОНАНІЙКО"
Вигук, -ку, м. Крикъ, выкрикъ. Козаків угледено.... вигук роскотився, і полетів турчин легкими кіньми на козаків. МВ. ІІІ. 56, 130.
Гарбузіння, -ня, с. Тыквенные стебли и листья.
Загальмува́ти, -кую, -єш, гл. Затормозить. З гори їхавши, треба загальмувати воза.
Керунок, -нку, м. Направленіе.
Мо́речко, -ка, с. Ум. отъ море.
Мнясни́й, -а, -е. Мясной.
Надві́р'я, -р'я, с. Надворье. Діти бігали по надвір'ю. ЗОЮР. II. 28. Пусти, Юрасю, із застілля, да погляжу я по надвір'ю. Мет. 175.
Нали́пнути Cм. налипати.
Повихатися, -хаюся, -єшся, гл. Покачаться. Ходім же, вибіратимеш собі сужену; та гляди, як не вибереш, — твоя голова отам на коляці повихається. Чуб. II. 22.
Проповзти, -зу́, -зе́ш, гл. Проползти.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОНАНІЙКО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.