Да́рма́ нар. 1) Ни за что, напрасно, понапрасну. Тоді б не сердився дарма. 2) Ничего не значить, пускай его, ну его, нужды нѣтъ, ничего. Дарма — ярма, аби б воли були. «Тату! лізе чорт у хату!» — «Дарма, аби не москаль. Мо' то й не ваше, та дарма, беріть уже. 3) Не хуже чѣмъ, не уступаетъ. Вітряк меле дарма водяного млина. Таке солодке зілля, дарма патоки. 4) Дарма́ що. Не смотря на то, что; не взирая на то, что; хотя. Одвітував Оврам і каже: Ой зважився б я сказати щось добродієві моєму, дарма, що пил і попіл. Дарма, що голий, да в під'язках. Да́рма-га́рма. Ни съ того, ни съ сего. Причепився дарма-гарма, задивився, що я гарна.
Жни́ця, -ці, ж. = жнія. Ум. жни́чка.
Із-
Космачитися, -чуся, -чишся, гл. Косматиться.
Підбір, -бору, м.
1) Каблукъ. Ой устели, молода дівчино, та бумагою двір, ой щоб че помазав молодий козаченько, ні чобіт, ні підбір.
2) мн. Веревки вверху и внизу рыболовной сѣти.
Позагострювати, -рюю, -єш, гл. Заострить (во множествѣ).
Помиток, -тку, м. = майка.
Понакурювати, -рюю, -єш, гл. Накурить (о многихъ). Оці ще мені курії! Понакурюють так, що й світу не видно!
Прискринок, -нка, м. Ящичекъ въ сундукѣ, вверху, вдоль боковой стѣнки, для храненія мелкихъ вещей.
Чагун, -на, м. Большой мѣдный горшокъ.