Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

конечне

Конечне нар. 1) Непремѣнно, неизбѣжно. Вони почули, що за пшеницею треба конечне йти в двір фараонів. Опат. Любилося двоє дітей сердечне, присудив Господь розлучити конечне. Грин. III. 251. 2) не конечне. Не совсѣмъ, не очень. Не конешне вона влюбляла, як до чоловіка трапиться гість. МВ. (КС. 1902. X. 143).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 277.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОНЕЧНЕ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОНЕЧНЕ"
Борошенний, -а, -е. Мучной. Левч. 72. Борошенна комора.
Многобо́жжя, -жя, с. Многобожіе. К. Іов.
Наді́ти Cм. надівати.
Острашка, -ки, ж. 1) Страхъ. Там острашка бере хто його й зна чого, — аж волосся стає. Новомоск. 2) Острастка.
Покудовчити 1, -чу, -чиш, гл. = покудлати.
Ракавка, -ки, ж. = раканя. Вх. Уг. 264. Cм. рахкавка.
Розчахнути, -ну́, -не́ш, гл. 1) Расколоть вдоль съ мѣста развѣтвленія дерева. 2) Разорвать въ паху отъ расхожденія ногъ (на льду напр.). Колоть же така — ні з двору. Дехто з гарячих поїхав та й закаявся: той вола розчахнув, а той разом пару. Мир. Пов. І. 111. 3) Распахнуть, растворить. Настя розчахнула двері з гуком, стала на порозі і сміється. МВ. ІІ. 46.
Синко, -ка, м. Ум. отъ син.
Стоніжник, -ка, м. зоол. Millepeda, тысяченогъ. Вх. Лем. 472.
Теплина, -ни, ж. Мѣсто, гдѣ вода зимой не замерзаетъ. Вх. Зн. 69.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОНЕЧНЕ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.