колючий
Колючий, -а, -е. 1) Колючій. І стежечка, де ти ходила, колючим терном поросла. 2) Легко раскалывающійся. Дуб колючіший, ніж грушина. 3) Гѣзкій. Мужича правда єсть колюча, а панська на всі боки гнуча.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 273.
Том 2, ст. 273.