Відміна, -ни, ж. 1) Измѣненіе, перемѣна. 2) Отличіе. У нас на Вкраїні.... не всюди однаково говорять.... не велика, воно, правда, і одміна. Служки, доношуючи після своїх панів стареньку їх зобуву, пришивали до не? для одміни чорні пришви. 3) Варіантъ. Є ще сім відмін сієї приказки. 4) Выкупъ. «Турчин-турчинойку, не губъ мене молодойку, їде мамця відмінити, не даст дна мі загинути». Одмінойки та й не стало: дівча гірко заплакало. 5) Уродливое дитя, больное англійскою болѣзнью. Народъ считаетъ такого ребенка чертенкомъ, которымъ подмѣнили человѣческое дитя. Cм. відмінок. Ум. відмінонька.
Ганчариха, -хи, ж. Жена горшечника.
Ме́жка, -ки, ж. Ум. отъ межа.
Навза́водах нар. Встрѣчается только въ фальсифицированной думѣ «На побѣду Чигиринскую», напеч. сперва у, а потомъ у Коней день і ніч навзаводах держали, до гетьмана Наливайка дорогу верстали. Ошибочно употреблено въ такой формѣ вмѣсто навзаводи.
Нить, -ті, ж.
1) Нитки. Купіть ту нить, ... а тоді найміть рибалок, хай з тії ниті та вив'яжуть невід.
2) мн. Нити. Часть ткацкаго станка, сквозь которую проходитъ основа. Тобі, мати, нити й бердечко, мені давай полотенечко.
Пластовнистий, -а, -е. Падающій хлопьями.
Пошарудіти, -джу, -диш, гл. Пошуршать.
Примежовувати, -вую, -єш, сов. в. примежувати, -жую, -єш, гл. Примежевывать, примежевать, прирѣзать (земли).
Причетник, -ка, м. Участникъ, причастный къ чему человѣкъ. І ти причетник у те діло?
Путящий, -а, -е. Порядочный, хорошій. Город путящий. Путящий чоловік з його буде.
