Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

конечний

Конечний, -а, -е. Непремѣнный, неизбѣжный, безотлагательный.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 277.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОНЕЧНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОНЕЧНИЙ"
Заме́та, -ти, ж. 1) = замет і. Черк. у. 2) = завірюха. Шух. І. 107.
Калі дати. Запачкать умышленно грязью во время купанья. Дѣти, шаля во время купанья, пачкаютъ другъ друга грязью, крича: «калі! калі».
Лушпи́ночка, -ки, ж. Ум. отъ лушпина.
Підпалювання, -ня, с. Поджиганіе. К. Кр. 11.
Підхвалити Cм. підхвалювати.
Помарнити, -ню, -ниш, гл.кого. Уничтожить кого. Вх. Уг. 261.
Понюх, -ха, м. Щепотка табаку (нюхательнаго).
Пукарити, -рю, -риш, гл. Пахать буккеромъ. Херс. у.
Росий, -а, -е. = русий. О. 1862. IV. 8. Розчеши росу косу. О. 1861. XI. Св. 46.
Характер, -ру, м. Характеръ. Глибоко твердий характер. Левиц. І. 232.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОНЕЧНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.