Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

конечний

Конечний, -а, -е. Непремѣнный, неизбѣжный, безотлагательный.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 277.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОНЕЧНИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "КОНЕЧНИЙ"
Багат, -та, -те. Кр. форма отъ багатий. Мужик багат, — йому ж добро. Ном. № 1372. Дівчино ж моя, колись тебе любив я, а тепера багат став, любить тебе перестав. Грин. ІІІ. 254.
Відламувати, -мую, -єш, сов. в. відламати, -маю, -єш, гл. Отламывать, отломать.
Гоблюванка, -ки, ж. Стружка. Вх. Лем. 404.
Горохови́на, -ни, ж. = Горохвина. Гол. IV. 460.
Леймента́рь, -ря́, м. Рейментарь. Мет. 425.
Мрі́йник, -ка, м. Мечтатель. Желех.
Налупи́ти, -плю́, -пиш, гл. Начистить.
Отрібка, -ки, ж. Родъ кушанья = отріб? З отрібки баба — шарпанина. Котл. Ен. IV. 81, (изд. 1809. IV. 18).
Сестриця, -ці, ж. Ум. отъ сестра.
Спровожати, -жа́ю, -єш, гл. = випровожати. Наряжала, спровожала в чужу стороночку. Грин. III. 390.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова КОНЕЧНИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.