Зару́бувати, -бую, -єш, сов. в. заруба́ти, -ба́ю, -єш, гл. 1) Зарубливать, зарубить, убить рубящимъ орудіемъ. Коня візьмуть і попружечку, тебе зарубають, мою душечку. 2) Дѣлать, сдѣлать зарубку, насѣчку. 3) — язик. О лошади: ранить языкъ травою. 4) — себе. Ограждаться, оградиться, защититься. Ой піду я в полонину та в зелену пущу, там я себе зарубаю, нікого не пущу.
Зіставля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. зіставити, -влю, -виш, гл. Оставлять, оставить. Зажер усе, нічого не зіставив.
Змарнілий, -а, -е. Исхудалый (въ лицѣ).
Квасніти, -ні́ю, -єш, гл. Киснуть.
Команиця, -ці, ж.
1) Трилистникъ, клеверъ, дятлина. На сім боці на толоці жовта команиця.
2) Раст. Viola tricolor.
Мартопля́с, -са, м. Вертопрахъ, фигляръ. Там мартопляс кричав, сміявся.
Настеж, настежінь, настежір, нар. = настіж.
Припас, -су, м. Запасъ. Підпалюють гамазини з хлібом і припасами.
Ремно нар. = ревно.
Сковорідка, -ки, ж. Ум. отъ словорода.
