Біловус, -са, м.
1) Человѣкъ съ русыми усами. Де ти бавиш, біловусе, де, мій ясний світе?
2) Человѣкъ съ сѣдыми усами.
Бордюх, -ха, м. 1) Кожа, снятая цѣлою съ козы (или теленка), выдѣланная, завязанная въ тѣхъ мѣстахъ, гдѣ были ноги и хвостъ, а въ томъ мѣстѣ, гдѣ была голова, стягиваемая ремешкомъ, — служитъ какъ мѣшокъ. Бордюх повний муки. Cм. бурдюг. Облупив (козу) бордюгом і дав їму шкуру. 2) = кендюх 3) Мочевой пузырь у животныхъ.
Кателиків, -кова, -ве Принадлежащій католику.
Обтяж нар. Тяжеловато. Снопів наклав обтяж, насилу вивіз на гору.
Повилуплюватися, -люємося, -єтеся, гл. Выйти изъ яйца (о многихъ). У нас ранні курчата гарно повилуплювалися.
Почавчити, -чу, -чиш, гл. = почавити. Пачавчили ягоди.
Улупити, -плю, -пиш, гл.
1) Отколоть. отковырнуть, отлупить. Мій кінь сивенький на камінь не ступить, каменя не влупить. Серця б улупила та матінку купила.
2) Ударить А він його здоровенною булавою як улупить, то так і вжене в землю. Ще будем по закону судити, що тобі в спину влупити. А як влупить чортяку грім, заб'є його.
3) Побѣжать быстро. Як повернеться назад та як улупе до ями.
Умуровувати, -вую, -єш, сов. в. умурувати, -рую, -єш, гл. Вдѣлывать, вдѣлать въ каменную стѣну.
Хробуватий, -а, -е. Шероховатый, неровный.
Шиналь, -ля, м. Гвоздь для прибиваній шины, къ колесу.
