Витинати, -на́ю, -єш, сов. в. витяти и витнути, -тну, -неш, гл. 1) Вырубливать, вырубить, вырѣзывать, вырѣзать. Витяв з реміню шматок на підошву. Витяли пани ліс. 2) Только сов. в. Перерубить, перерѣзать всѣхъ. Ворогів моїх настигну, не вернуся доти з поля, доки до ноги не витну. 3) Дѣлать, сдѣлать что-либо съ жаромъ, съ силой. Витикати гопака. — Горнись лишень ти до мене та витнемо з лиха. Ще три штуки за тобою; витнеш, — ні пів слова.
Віддарок, -рку, м. Обратный подарокъ. віддарки давати. Отдаривать.
Гніздитися, -зджуся, -дишся, гл. Гніздиться. Яструбам з орлами не тутка гніздитись.
Збі́рник, -ка, м. Сборникъ. Ум. збі́рничок.
Зе́рно, -на, с. Зерно. Трахвилося, як сліпій курці бобове зерно — і тим ся удавила. Ум. зеренце, зернечко. Як ми любилися, як в горосі зеренце. Що мені по пшениці — в ній зеренця нема. Тобі яблучко, мені зернечко.
Лигну́ти, -гну́, -не́ш, гл. 1) Cм. лягати 2. 2) Ударить, хватить. Ларченка як хто по потилиці лигнув.
Перевдяг, -гу, м. Переодѣванье, также одежда, въ которую кто-либо переодѣлся. В чернечому перевдязі козак. До Київа ти крадькома перевдягом серед ночі мандруєш.
Півня, -ня́ти, с. Птенчикъ, пѣтушокъ. Ум. півня́тко.
Покреплювати, -люю, -єш, гл. = покріпляти. Дух козацький покреплює самими щілками.
Тріскотати, -кочу́, -чеш, гл. Трещать.
