Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

згарячу

Зга́рячу нар. Сгоряча. Прости мене, я згарячу забувся. Шевч. 293.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 137.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗГАРЯЧУ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗГАРЯЧУ"
Бровиця, -ці, ж. Бровь, бровка. І очиці, і бровиці. КС. 1884. VI. 357.
Вирвихвіст, -хвоста, м. Топкое болото на дорогѣ.
Гамаликуватий, -а, -е. Толстошей, коренастый Гамаликуватий віл. — Народ показний, гамаликуватий. Г. Барв. 240.
Же́жко нар. Горячо, жарко. Їдуть, вже недалеко й пекло. — «Ей, каже вуйт, вертаймось, чоловіче, додому, мені вже дуже жежко». Чуб. ІІ. 403.
Книжковий, -а, -е. Книжный. Залюбовський прислав власного збору приказки: 127 книжкових і 585 записаних в Катеринославщині. Ном. І.
Милода́н, -на, м. Возлюбленный. Сіла б, полетіла на чужую сторонку шукать свого милодана. Чуб. V. 811.
Опентати, -таю, -єш, гл. Опутать, отуманить голову. Куди ідеш опентаний? Чуб. V. 621.
Попасати, -са́ю, -єш, гл. Пасти въ дорогѣ. Воли попасали. Рудч. Чп. 89. Іде Марко з чумаками, ідучи співає, не поспіша до господи — воли попасає. Шевч. 116.
Поселок, -лка, м. Поселокъ. Слобід ще не було так багато як тепер, а так було — де не де поселок. Драг. 417.
Роздявляти, -ля́ю, -єш, сов. в. роздявити, -влю, -виш, гл. и пр. = роздзявляти, роздзявити и пр. Чого ти стоїш, роздявивши рот? Левиц. Пов. 45.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗГАРЯЧУ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.