Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

згоджуватися

Зго́джуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. зго́дитися, -джуся, -дишся, гл. 1) Соглашаться, согласиться. «Сідай з нами!» — І той згодивсь — сів та й полетіли. Рудч. Ск. II. 81. А я хлопець гарний був, до жінки згодився. Чуб. V. 655. 2) Уговариваться, уговориться, условиться. 3) Мириться, помириться, жить въ мирѣ, согласіи. Невістки якось між собою добренько згоджаються, а се в нас рідко бува, щоб мирились. Г. Барв. 410. 4) Пригодиться. Чуб. V. 934. Не плюй у колодязь: згодиться води напиться. Ном. № 4478.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 139.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗГОДЖУВАТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗГОДЖУВАТИСЯ"
Випханець, -нця, м. Насильно удаленный, изгнанный. Одесс. у. (Залюбовск.).
Гуня́вий, -а, -е = Гугнявий.
Незнайко, -ка, м. Незнайка. Мнж. 40.
Носій, -сія, м. Носильщикъ. Міусск. окр.
Оточувати, -ся. Cм. оточати, -ся.
Підрадити, -джу, -диш, гл. Побудить. Не знаю, що мене підрадило вкрасти. Новомоск. у. (Залюб.). Cм. підражати.  
Тересувати, -су́ю, -єш, гл. Думать, размышлять? Ой я сую, тересую, де ся любка діла: ци у море утонула, ци в гай полетіла. Гол. IV. 471.
Утеряти, -ряю, -єш, гл. Утратить, потерять, лишиться. Та втеряла вчора вечір, втеряю й тепера. Мет. 98. Свою красоньку втеряла. Макс.
Чемліт, (-ту?), м. = чемерка 1. КС. 1893. XII. 447.
Чоловий, -а, -е. 1) Лобный. 2) Относящійся къ фасаду. Чолова стіна. Вас. 193. Вікно... чолове. ХС. III. 56.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗГОДЖУВАТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.