Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

згоджуватися

Зго́джуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. зго́дитися, -джуся, -дишся, гл. 1) Соглашаться, согласиться. «Сідай з нами!» — І той згодивсь — сів та й полетіли. Рудч. Ск. II. 81. А я хлопець гарний був, до жінки згодився. Чуб. V. 655. 2) Уговариваться, уговориться, условиться. 3) Мириться, помириться, жить въ мирѣ, согласіи. Невістки якось між собою добренько згоджаються, а се в нас рідко бува, щоб мирились. Г. Барв. 410. 4) Пригодиться. Чуб. V. 934. Не плюй у колодязь: згодиться води напиться. Ном. № 4478.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 139.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗГОДЖУВАТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗГОДЖУВАТИСЯ"
Багонка, -ки, ж. Лужа. Cм. «Гной душа въ господарствѣ» (1848), стр. 57. (Желех.)
Ведмедчук, -ка, м. 1) Медвѣженокъ, молодой медвѣдь. Рудч. Ск. І. 134. 2) Насѣк. жукъ-олень, Eucanuscervus. Вх. Пч. I. 6.
Гарікливий, -а, -е. Ворчливый. Стара гаріклива баба. Мир. Пов. ІІ. 42.
Перералити Cм. перералювати.
Полюштатися, -таюся, -єшся, гл. Забрызгаться жидкой грязью. Вх. Лем. 453.
Понявкати, -каю, -єш, гл. Помяукать.
Призвичаяння, -ня, с. Привычка, навыкъ. Чуб. І. 286.
Роз'єднати, -ся. Cм. роз'єднувати, -ся.
Удовиця, -ці, ж. Вдова, вдовушка. Та йшов козак до дівчини, — зайшов до вдовиці. Мет. 53. Ум. удовичка. Рудч. Ск. I. 22.
Штахвет, -ту, штахве́та, -ти, ж. Эстафета. КС. 1882. IX. 580. І на! через штафет к Плутону. Котл. Ен. Послано його кудись із штахветою вночі. Г. Барв. 443.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗГОДЖУВАТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.