згода

Зго́да, -ди, ж. 1) Согласіе; миръ. Пригоди учать згоди. Ном. № 1751. Лучча солом'яна згода, як золота звада. Ном. № 3279. 2) Соглашеніе, примиреніе. Пани, теє зрозумівши, згоду учинили, підкинувшись під Умань, Гонту ізловили. Макс. (1834). 126.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 139.

Випадкові слова

Недаленний, -а, -е. Недалекій, ближайшій. Доїздимо до шинку недаленного, — гульк, аж там чоловік завісився. Харьк. у.

повністю...

Підгинатися, -на́юся, -єшся, сов. в. підігну́тися, -гну́ся, -нешся, гл. Подгибаться, подогнуться. Ой пійду я у луг по калину... да пійду я підгинаючись, да пійду я підхиляючись, щоб мені віття не підломить. МУЕ. III. 162.

повністю...

Цвірінькнути, -кну, -неш, гл. 1) Чирикнуть. 2) Болтнуть, сболтнуть. Хоч який блазень і цвірінькне проти його, дак і рот загородять. О. 1861. X. 27. Щоб нігде а ні цвірінькнула про цю оказію. О. 1862. І. 32.

повністю...