Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

згинці

Зги́нці нар. Согнувшись. Злодій згинці перебіг попід тином.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 138.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗГИНЦІ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗГИНЦІ"
Дрисня́, -ні, ж. = дрисля.
Ду́ло, -ла, с. Дуло. К. Досв. 215. Пропаде, мов порошина з дула, тая козацька слава. Макс. (1849), 59.
Кутниця, -ці, ж. Прямая кишка. Росомаха запуска скотині лапу під хвіст та видира кутниню. Радом. у.
Нюхання, -ня, с. Нюханіе.
Обітяти, -тну, -неш, гл. = обтяти. Вона мені молодому кучерики обітяла. Грин. III. 629.
Плутати, -таю, -єш, гл. 1) Путать. 2) Путать, сбивчиво разсказывать.
Повипрягати, -га́ю, -єш, гл. Выпрячь (во множествѣ). Повипрягали воли. Рудч. Ск. І. 170. Коні повипрягав. Драг. 412.
Посваволити, -лю, -лиш, гл. Посвоевольничать.
Ратюга, -ги, ж. Ув. отъ ратище. О. 1862. VI. 76.
Требулька, -ки, ж. Раст. Allium choenoprasum L. Анн. 23.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗГИНЦІ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.