Замовка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. замо́вкнути и замо́вкти, -кну, -неш, гл. Замолкать, замолчать, умолкать, умолкнуть, замолкнуть. Не замовкне вовіки твій голос між нашим народом. Зумилися! всі четверо замовкли, проти мене ні слова не пробовкнуть.
Канудити, -дить, гл. безл. Тошнить. Наїлась ціх опеньків, так аж канудить.
Ло́йтра, -ри, ж. = драбина (въ повозкѣ).
Надсіка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. надсі́кти, -січу́, -че́ш, гл. 1) Надсѣкать, надсѣчь. 2) О лошади: сбивать, сбить, оцарапывать, оцарапать. Кінь надсік собі ногу.
Обворити, -рю, -риш, гл. Огородить вор'ям. Cм. вор'я.
Одноліток, -тка, м. 1) Однолѣтокъ, ровесникъ. Вінчай діток — одноліток. 2) Имѣющій годъ отъ роду. 3) Однолѣтнее растеніе. Як ми, серце, зазнавались — сухі дуби розвивались, а тепер, як перестали, однолітки повсихали. Гнучкий одноліток лози.
Отаманенко, -ка, м. Сынъ атамана.
Поперебовтувати, -тую, -єш, гл. Взболтать (во множествѣ).
Ураз I нар.
1) Вдругъ, сразу. Як загув, так на цім світі ураз і став.
2) Вмѣстѣ, за одно, на ряду. Ой встав, зажурився, що з малою оженився. «Не журися, дурний гою: виросту враз з тобою». Вітаймо дитятко, ураз його матку.
Чаклій, -лія, м. = чаклун.
