Відставати, -таю, -єш, сов. в. відстати, -тану, -неш, гл. 1) Отставать, отстать. А того я (зозуля) кую, що від вас відстаю, мої чорні галочки. Од одного берега одстав, та до другого не пристав. 2) Отставать, отстать, отдѣлиться, отклеиться. Як помазав спину, — аж шкура одстала. 3) від журботи відстати. Отдохнуть отъ заботъ, печали. Нехай (чоловік-п'яниця) спить, нехай лежить, та нехай не встане. Нехай твоя бідна головонька од журботи одстане.
В'язи, -зів, м. мн. Шейные позвонки. Аби голова на в'язах, а розум буде. Трохи в'язи не звихнулись.
Галасуватий, -а, -е. = галасливий.
Добенькетува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Допировать.
Ло́гво, -ва, с. = лігво. Недалеко од змієвого логва. Я застав його на лот.
Паніїн, панін, -на, -не. Барынинъ. Перед паніною смертю і пан...
Повіяти, -вію, -єш, гл. Повѣять. Ой повій, вітроньку, з гори в долиноньку. Повій, вітре холодненький, з глибокого яру.
Потрішки нар. Ум. отъ потроху.
Росхристаний, -а, -е. Съ раскрытой грудью, незастегнутый. Старий Грімач без шапки ходить, росхристаний. Росхристана сорочка.
Форналь, -ля, м. Конюхь.
