Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зговорити

Зговори́ти, -рю́, -риш, гл. Проговорить, сказать. Хата, як покришка: що зговориш, то в хаті повинно пропасти. Ном. № 5998. А що я тобі казатиму, дочко, — зговорила Чайчиха похмуро. МВ. ІІ. 42. Як сеє зговорили, так барзо й учинили. Мет. 441.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 139.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗГОВОРИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗГОВОРИТИ"
Забиття́, -тя́, с. Убійство.
Заки́хкати, -каю, -єш, гл. Засмѣяться сдержанно.
Затріма́ти, -ма́ю, -єш, и пр., гл. = затримати и пр.
Ледацю́га, -ги, м. Ув. отъ ледака. Ном. № 13663. Ледацюга, ледацюга, ледачого й батька. Марк.
Лупцюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. Бить, колотить. Хворостиною лупцює то по плечах, то по голові. ХС. IV. 32.
Напли́нок, -нку, м. Наносъ рѣчнаго ила, наносный песокъ. 2) Слѣдъ, вліяніе. Латинська мова лишила в лядській великий наплинок.
Осно́виця, ці́, ж. Ум. отъ Основа.
Универсал, -лу, м. Правительственное письменное распоряженіе или объявленіе (отъ гетмана, полковника), адресованное къ правительственнымъ учрежденіямъ или народу. Жодного универсалу такого до міщан і поспільства не писали. К. Хм. 52.
Червонити, -ню́, -ни́ш, гл. Окрашивать въ красный цвѣтъ. Сонце хвилю червонить. Шевч. 62.
Шайда, -ди, ж. Часть ткацкаго станка. Вас. 165. Cм. верстат. Подольск. г.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗГОВОРИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.