Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

згнічувати

Згні́чувати, -чую, -єш, сов. в. згніти́ти, -чу́, -тиш, гл. 1) Сжимать, сжать, сдавливать, сдавить. Оживає згнічений морозом, непозичений у німця, український розум. К. ХП. 2)се́рце. Скрѣпя сердце. Все переймав, згнітивши серце, чого там його учено. К. Д. Серце. 18.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 139.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗГНІЧУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗГНІЧУВАТИ"
Беґарош, -ша, м. Бродяга. Желех.
Бороздити, -джу, -диш, гл.кому що. Дѣлать кому на перекоръ, мѣшать кому. Фр. Пр. 109.
Дзвін, дзво́ну, м. 1) Колоколъ. Бубонів, як міський дзвін. МВ. І. 105. У неділю рано задзвонили в дзвони. Мет. 95. 2) Звонъ. Дати на дзво́ни. Cм. Давати. 3) Родъ дѣтской игры. О. 1861. XI. Св. 37. 4) Родъ писанки. КС. 1891. VI. 37. Ум. Дзвіно́к, дзво́ник.
Досві́тній, -я, -є. Предразсвѣтный. Моя зоре досвітняя. Шевч. 240.
Конопляр, -ра, м. и конопля́рка, -ки, ж. = конопельник. Вх. Уг. 246.
Недотепність, -ности, ж. Неспособность, неумѣлость. Чуб. І. 272.
Покульгати, -га́ю, -єш, гл. Похромать.
Самозрад, -ду, м. ? Самозрад, самозрад, сама м ся зрадила, коли м до гаїчку на травку ходила. Гол. II. 218.
Слушно нар. 1) Надлежаще. 2) Справедливо.
Устіль нар. Сполна. Кухву горілки вишинкуй, а гроші панам оддай устіль. Васильк. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗГНІЧУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.