Геть меж. и нар.
1) Долой, прочь, вонъ, отстань. Геть, згинь, пропади і до мене не ходи! Іди ж собі геть. Во мн. числѣ — гетьте.
2) Далеко. На бистрому на озері геть плавала качка. геть-геть. Далеко-далеко. Дніпро геть-геть собі роскинувсь, сияє батько та горить.
3) Употребляется для усиленія. Совершенно, рѣшительно, далеко. Геть чисто виїли. Геть виріжім вражих ляхів, геть що до єдного. Загнали лишків геть аж за Вислу.
4) Очень. Чи треба молотника? — Треба, та ще й геть.
5) геть-то. Употребляется для усиленія значеніи. Порядочно, достаточно. Прогаялись геть-то, оглядуючи манастирь. Ми знаємо про це і геть-то більше, ніж ви. І геть-то чеетию такою запишався.
Заквитува́ти, -тую, -єш, гл. = заквитати.
Опуд, -да, м. = опудало. Проти птахів кладуть по городах туди... На о́луди ставлять хрест, із патиків, надівають на него фелеґу — подертий сердак або сорочку і вкривають старою кресанею.
Поломити, -млю, -миш, гл. 1) Сломать. Коні потомити, вози поломити. 2) Нарушить. Але ж бо я поломила матусину волю, тепер же я проклинаю свою лиху долю. Встрѣчаются также формы: Поламле... заповідь. Віру християнську під ноги підтопчи, хрест на собі поламни.
Поперевисати, -саємо, -єте, гл. Перевѣситься черезъ что-либо, напр. черезъ заборъ (во множествѣ). Наші груші до сусід поперевисали, а вона й обривають.
Порозм'якати, -каємо, -єте, гл. Размякнуть (во множествѣ).
Розгукатися, -каюся, -єшся, гл. Раскричаться, зовя кого нибудь.
Скахва, -ви, ж. У овчинниковъ: инструментъ для очистки кожъ: широкій ножъ, вставленный вдоль въ край деревянной дощечки. Cм. шкафа.
Сталь, -лі, ж.
1) Сталь. Дзеркало ясне з твердої сталі.
2) = сталька. Волоки в одну сталь з валу.
Шалівка, -ки, ж. Шалёвка.
