Виривати Ii, -ва́ю, -єш, сов. в. вирити, -рию, -єш, гл. Вырывать, вырыть. Зайчик узяв та й вирив ямку на бурті.
Вухань, -ня, м. Человѣкъ съ большими ушами.
Лену́ти, -ну́, -не́ш, гл. Летѣть. Леньмо, поленьмо до свого пана. Кину пером, лену орлом, конем поверну, а до свого отамана таки поверну.
Позаціловувати, -вую, -єш, гл. Зацѣловать (многихъ).
Сеймовий, -а, -е. Относящійся къ сейму.
Смух, -ху, м. Смушка, смушекъ. У Гребенки употреблено въ значеніи: мѣхъ звѣря. (Вовк) сидить і сам собі радіє, що смух його огонь, мов літом сонце, гріє. Ум. смушок.
Темляк, -ка, м. Часть уздечки: поводья съ наконечникомъ.
Усмикнути, -кну, -неш, гл. Рвануть, дернуть.
Цахати, -хаю, -єш, гл. Норовить. Оце ж він і цахає, щоб що небудь продати.
Човг меж., выражающее шарканіе ногами. Іде в своїх чоботищах помалу, тільки човг, човг, човг...
