Годко, -ка, м. пт. Upupa, удодъ.
Жалі́ння Ii, -ня, с. 1) Сожалѣніе, соболѣзнованіе. Усі до Марусі молодиці з питаннями та з жалощами, усі старі баби з радами та з науками. Тільки Маруся на усі питання і на ради усі: «він мені добрий і любий....» 2) Жалоба. Як став підростати, так уже не дуже й докучав жалінням Горпині, а тілько було все Ївзі росказує, що він страждає.
Кувати, кую́, -є́ш, гл. 1) Конать. Князь Борис все плуги кував та людям давав. 2) Подковывать (лошадь). Коваль коня кує, а жаба й собі ногу дає. 3) Заковывать (въ цѣпи). 4) Чеканить. Достав мальовану тацю, сріблом ковану. 5) Наковывать (мельничный жерновъ). 6) Куковать (о кукушкѣ). Не сивая зозуленька в темнім лісі кувала. 7) — речі недобрії. Злословить. А тим часом вороженьки чинять свою волю: кують речі недобрії. 8) — лихо. Причинять зло, вредъ. От яке лихо сі шинкарі кують.
Натурчати, -чу́, -чи́ш, гл. = натуркати.
Обезлюдити, -джу, -диш, гл. Обезлюдить.
Пещота, -ти, ж. Нѣга, сладострастіе.
Плеканий, -а, -е. Заботливо, нѣжно воспитанный.
Салатник, -ка, м. = салата заяча.
Скругляти, -ля́ю, -єш, сов. в. скруглити, -глю, -лиш, гл.
1) Округлять, округлить. Ти мене, мов глину, зліпив, скруглив.
2) Очищать, очистить хлѣбныя зерна вращеніемъ въ решетѣ.
Шальвір, -ра, м. = шальвіра. Козаче-шальверю, не губ моє серденько.
