Бідний, -а, -е. 1) Бѣдный, неимущій. Роди, Боже, на всякого долю — бідного і багатого.
2) Несчастливый, горемычный, бѣдный. Бідна моя головонька, доленька несчасна. Помер отець-ненька — я журюся: до кого ж я, бідна, пригорнуся? Ум. бідненький, біднесенький. Жив тоді бідненький чоловік із жінкою.
Блякувати, -ку́ю, -єш, гл. Линять.
Верба, -би, ж. Верба, ветла, Salix. Шумлять верби в кінці греблі, що я насадила. Не стояла б до півночі з милим під вербою. Будь високий як верба, а багатий як земля. у його на вербі груші ростуть. Онъ вретъ, онъ говоритъ небылицы. куди не підеш, то золоті верби ростуть. Вездѣ испортишь дѣло. вербу носити почав. Запилъ.
2) — дика = дереза. Ум. вербка, вербиця, вербичка, вербиченька, вербочка.
Вижуритися, -рюся, -ришся, гл. Достаточно напечалиться. Я, добродійко, вижурився за себе, як сватався.
Жоломі́ґа, -ґи, ж. Шутл. vulva.
Оповідь, -ді, ж. 1) = оповідка. Довго слухав Остап оповідь братову. 2) Сообщеніе, объявленіе. Оглашеніе церковное о бракѣ.
Посхилятися, -ля́ємося, -єтеся, гл. Наклониться, нагнуться (во множествѣ). Хрести дубові посхилялись.
Пошкодити, -джу, -диш, гл. Повредить.
Самопрядка, -ки, ж. = прядка.
Стряхнути, -хну, -неш, гл. Немного подсохнуть. Мав у ліс їхати — коли це як ушкваре дощ, як з відра, та швидко й перейшов; та вже як стряхло, то ото й рушили.
