Вівтарик, -ка, м. Ум. отъ вівтарь.
Затріпоті́ти, -почу́, -чеш, гл. Затрепетать. Вона як жар почервоніє і затріпотить. Квіточки затріпотіли.
Змусуватися, -суюся, -єшся, гл. Перебродить, перепѣниться.
Лиша́ти, -шаю, -єш, сов. в. лиши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Оставлять, оставить, покидать, покинуть. Не ті люде тут живуть, яких він лишав, ідучи до брата. І вдома мене не лишай, і в поле не бери. Все бери, а мене лиши. Ти мене можеш лишити, а я тебе не лишу ніколи. Бійтеся Бога, хазяїне, що ви робите? Лишіть хазяйку живою!
Мійськи́й, -а́, -е́ = міський. Я по своїй вдачі мійська людина.
Набі́й, -бо́ю, м. 1) Зарядъ. У ладівниці ні однісінького набою. 2) Навалъ снѣга на дорогѣ. 3) Утоптанная снѣговая дорога а также слѣды санной дороги, замѣтные изъ подъ наметеннаго снѣга. 4) Гусеница насѣкомаго Arctia.
Похмарити, -рю́, -ри́ш, гл. Помрачить, закрыть тучами. Половину сонця-місяця похмарило.
Поштарь, -ря́, м.
1) Почталіонъ. Город путящий ...і пошта є, і поштарі ходять, мов ті москалі з чорними комірами, і письма роздають чесно, не роспечатувавши.
2) Ямщикъ. Поштар наш був злющий на жидів.
Предці, предця, нар. Однако, тѣмъ не менѣе. Бо не всі ся пани родять, предці до щастя приходять.
Тюряжник, -ка, м. Арестантъ, острожникъ.
