Виходити 1, -джу, -диш, сов. в. вийти, -йду, -деш, гл. 1) Выходить, выйти изъ чего, откуда, куда. Вийди, вийди, мила. з хати. Мет. 10. В панські ворота широко ввійти, та узько вийти. Ном. № 1208. І виходила до його вся земля. Єв. Мр. І. 5. Чоловік і жінка вийшли у поле жать. Рудч. Ск. І. 11. Як вийшла воля, дак мене ніхто й не наймає. Г. Барв. 315. — з чого. Стать выше, перерасти. Я вже вийшла з того, щоб мене лаяти. Лебед. у. — з грошей. Падать въ цѣнѣ. Кінь молодий у гроші йде, а старий виходить. Ном. № 10230. не виходити з горілки. Быть постоянно пьянымъ. До самого дівич-вечора я з горілки не виходила. О. 1862. VII. — у дорогу. Выходить, выйти въ путь. Ой уже син, син Гавриленко у дорогу виходить. Рудч. Чп. 32. — у пани, міщане и пр. Дѣлаться бариномъ, мѣщаниномъ и пр. Силкуються вийти або в міщанство, або в панство. О. 1862. ІІІ. 79. — на що, кого: ви́йти на добре, на зле. Окончиться благополучно, хорошо, неблагополучно, нехорошо. Трудно, аби на добре вийшло, що із злих рук прийшло. Ном. № 2876. ви́йде на наше. Будетъ по нашему. Ном. № 1069. воно все на одно вийде. Одно и то же будетъ. Св. Л. 129. ви́йти на кого. Сдѣлаться чѣмъ. Вони.... виходять на попа без ніякої науки. Св. Л. 130. ви́йти за кого, — заміж. Выйти замужъ за кого. Як вийду за тебе, — зостанусь нещасна. Мет. 48. Вийшла заміж — як за стінку засунулась. МВ. І. 2) Всходить, взойти Ой вийду я на шпилечок та гляну я на долину. Мет. 80. 3) Происходить, произойти. Од того вихор вийшов, що як Сатанаїл виніс землю з води, то вода зверху замерзла. Чуб. І. 35. 4) Выходить, выйти, оказаться, быть. Сам чорт не пізна, яка з дівчини вийде молодиця. Ном. № 9000. 5) О времени: исполняться, исполниться, истечь. Рік виходить. Рудч. Ск. І. 65. Виходить і другий год. Рудч. Ск. II. 109. Йому ще й года не вийшли женитись. Г. Барв. 475. 6) Обходиться, обойтись, стоить. Ця керсетка мені чотирі з половиною вийшла: три з половиною за набор та карбованець за пошиття. Черн. у.

Глумливий, -а, -е. Насмѣшливый. Міські все люде нещирії, глумливії. МВ. І. 75.

Ладнати 2, -на́ю, -єш, гл. 1) Ладить, жить въ мирѣ, въ согласіи. Він з братом ладнає. 2) Договаривать. Пішов майстрів ладнати. 3) Готовить, приготовлять, снаряжать. Ладнайте вози, пора їхати. 4) Поправлять. Діти розмовляли спокійно проміж себе, часом ладнаючи Галі або одна одній квітки. Г. Барв. 127.5) Исправлять, починять. Ци мені тую полицю ладнати? Гол. III. 163. 6) Улаживать. Поки в Солодьках ладнали діло проти Тимохи, в Кам'янці друге склалось. Св. Л. 290. 7) Соглашать, примирять. Як його ладнати чорне з білим? 8) Прилаживать, уставлять, ставить. Митро коні ладнав до ясел. Св. Л. 76.

Макоцві́тний, -а, -е. Глупый; идіотичный. Макоцвітний чоловік. Лебед. у.

Обруч 2 нар. Рядомъ съ кѣмъ. Пійде обруч із паніматкою. К. ДС. 7.

Перебірник, -ка, м. Разборчивый, прихотливый человѣкъ. Ум. перебірничок, перебірни́ченько. Наш паниченько перебірниченько коники перебірає: котро краще, — собі бере, котро бридше, — служенькам дає. АД. І. 13.

Позаглушувати, -шую, -єш, гл. Заглушить (во множествѣ).

Полежаха, -хи, ж. Лѣнтяйка, лежебока. Я не яка небудь полежаха. Зміев. у.

Страждатися, -даюся, -єшся, гл. = страждати. Де син Божий страждається однині й довіка. Чуб. III. 368.

Щербан, -на, м. 1) = щербань. 2) Раст.: а) Cirsium rivulare. Вх. Пч. II. 30. Тоже: щербан великий. Вх. Пч. II. 30. б) — мали́й = щербанець. Вх. Пч. II. 32.