Гармидерник, -ка, м. Производящій безпорядокъ, неугомонный человѣкъ, дебоширникъ.
Ламати, -ма́ю, -єш, гл.
1) Ломать, ломить, преломлять. Бог ламав, та й нам давав. Гамалія по Скутарі, по пеклу гуляє, сам хурдигу розбиває, кайдани ламає. Вітер в гаї нагинає лозу і тополю, лама дуба, котить полем перекотиполе. Узявши ж п'ять хлібів та дві риби і поглянувши на небо, благословив їх і ламав, і давав ученикам класти перед народом. Взявши Ісус хліб і поблагословивши, ламав і давав їм і рече: прийміть, їжте: се єсть тіло моє.
2) Размывать (о водѣ). Ворскла — річка невеличка, береги ламає.
3) Нарушать; не сдерживать слова. Не ламав я Божого закону. Не то ламле суботу, а ще й отцем своїм зве Бога. Хто ламає слово, той віру ламає.
4) — коноплі. Бить коноплю при обработкѣ ея.
5) — язик. Коверкать рѣчь, слова. Ламаючи язик на татарський штиб.
Навбі́льшки нар. = завбільшки.
Напри́ндитися, -джуся, -дишся, гл. Надуться, напыжиться. Наприндилась, надулася, чому в кожух не вдяглася.
Плащок, -щка, м. Рубашка безъ рукавовъ, въ которую одѣваютъ дитя до перваго причащенія. Ум. плаще́чок.
Поґездґатися, -ґаюся, -єшся, гл.
1) Пометаться изъ стороны въ сторону.
2) Покапризничать.
Попорохнявіти, -вію, -єш, гл. = попорохніти. І деревня попорохнявіє, поки зберємося хату перекидати.
Свіргун, -на, м. = цвіркун.
Українство, -ва, с. Свойство и дѣятельность украинца въ національномъ смыслѣ.
Цірчати, -чу, -чиш, гл. = цвірчати. Цірчат воробці.
