Досипа́тися I, -па́юся, -єшся, сов. в. доси́патися, -плюся, -лешся, гл. Досыпаться, досыпаться.
Зачаклува́ти, -лу́ю, -єш, гл. Заколдовать.
Місти́ти, -щу́, -сти́ш, гл. Мѣстить, помѣщать. Де він те все містив, — Бог його святий знає.
На́прядка, -ки, ж. Брезентъ, покрывало для телѣги изъ кожи, войлока или ряднини, вымоченной въ дегтю.
Ополоник, -ка, м.
1) Разливная ложка. Видно між ложками ополоник.
2) Головастикъ. У нашому ставку нема риби, а жабів та ополоників — чортова тись. Ум. ополоничок.
Покинутися, -нуся, -нешся, гл. Отстать (отъ стада), идя за кѣмъ ненамѣренно остаться. О, я тебе не покинуся. Вражий баран і не покинеться.
Розчахнутися, -ну́ся, -не́шся, гл.
1) О деревѣ: разодраться, расколоться вдоль въ мѣстѣ развѣтвленія.
2) О человѣкѣ, скотѣ: разорваться въ паху отъ расхожденія ногъ. На льоду розчахнувся.
Сидячий, -а, -е. Сидящій, сидячій. Побачили молодця сидячого.
Урізатися, -жуся, -жешся, гл.
1) Врѣзаться. Так і вріжеться у саму гущину.
2) Обрѣзаться. Скинь шаблю, а то уріжешся.
Шляма, -ми, ж.
1) То мѣсто на концѣ доски, которое остается не отдѣленнымъ пилою, а отколотымъ.
2) У человѣка: ключица.
