Да́вній, -я, -є. 1) Давній. Се, може, є давній бідний невольник із неволі утікає. Вони не так старі, як давні. В давній дуже жив він вік. 2) Древній, старинный. Дві церкви, — одна мурована висока, друга дерев'яна і давня сильно. В давні времена, як ходив по землі Бог з Петром і Павлом. Да́вня річ, да́вня давнина́. Давно минувшее. 3) Прежній. Давні пригоди боронять від шкоди. Шапка сива, виступка козацька настояща, ще давніх козаків.
Дихтува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Составлять (о письмѣ, оффиц. бумагѣ и пр.). Испор. диктувати.
Зацу́пити, -плю, -пиш, гл. 1) Затащить. 2) Ударить, хватить. В морду хоть зацупиш.
Містни́ця, -ці, ж. Доска въ полу, мосту. Містниця випала.
Оглашатися, -шаюся, -єшся, сов. в. огласи́тися, -шуся, -сишся, гл. = оголо́шуватися, оголоситися. Огласився дуже жіночий плач, народ загомонів.
Олійня, -ні, ж. = олійниця 1.
Позводитися, -димося, -дитеся, гл. То-же, что и звестися, но о многихъ или многомъ. Позводилося панів багато, — панувати ні з чого.
Прісний 2, -а, -е. 1) Прѣсный.
2) Въ сказкахъ: чужой, посторонній. Царь... сховався під ліжко. Прилітає змій, ввійшов в палац: «Фе, фе! прісна кість смердить!» — Та де там тобі, — каже панна, — тут прісна кість узялась? Сюди прісного чоловіка і ворон кости не занесе.
Прохуховувати, -вую, -єш, сов. в. прохухати, -хаю, -єш, гл. = прохукувати, прохукати. Дивиться в поле, через царину, прохухавши заморозь на склі. Коли ж їй здалось, наче хтось ізнадвору прохуховує.
Улаштувати, -тую, -єш, гл. Придѣлать, пригнать. Клин улаштував у стіл так гарно, що й не знать.
