Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ведмедча

Ведмедча, -ча́ти, с. = ведмеденя. Рудч. Ск. І. 122.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 130.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕДМЕДЧА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕДМЕДЧА"
Бокури мн. Кожаный поясъ. Желех. Cм. букурія.
Горта́нка, -ки, ж. = Горлянка 1? ЕЗ. V. 47, 57.
Збілі́лий, -а, -е. Побѣлѣвшій. А вона й не скричала, тілько зітхнула тихо й скотилася з лавки, як сиділа, з тими шитками у ручках збілілих. МВ. (О. 1862. І. 89). Обличчя збіліле. МВ. (О. 1862. І. 88).
Нашукати Cм. нашукувати.
Пахучість, -чости, ж. Душистость.
Повисвічувати, -чую, -єш, гл. Израсходовать весь свѣтильный матеріалъ на освѣщеніе. Повисвічувала увесь лій.
Повнонька, -ки, ж. Ум. отъ повни́ця.
Прикметити, прикмітити. Cм. прикмечати, прикмічати.
Таменька, таменьки, тамечка, тамечки, нар. Ум. отъ там.
Усипати II, -паю, -єш, гл. Спать, засыпать. Мати сина колихала, дні і ночі не всипала. Грин. ІІІ. 381.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВЕДМЕДЧА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.