Бутити, -чу, -тиш, гл. 1) Закладывать фундаментъ изъ камней. 2) Трамбовать.
Воняти, -няю, -єш, гл. = смердіти. Не їж цибулі й вонять не буде.
Дя́динка, дя́диночка, -ки, ж. Ум. отъ дядина.
Насталювання, -ня, с. Насталенье, наварка сталью. У Марка Вовчка употреблено какъ названіе насталеннаго мѣста инструмента. Павло на ході взяв сокиру, що з під лави насталюванням блищала.
Окраса, -си, ж. Украшеніе; прикраса. В Кам'янці хвала Богу устала, окраса церкви упала.
Погрібати, -баю, -єш, сов. в. погребти́, -бу́, -бе́ш, гл.
1) Погребать, совершить погребеніе, хоронить, похоронить. Ой заплачуть, погребуть.
2) Только сов. в. Сгресть, окончить сгребать. Ой покошено, погребено.
Примчати, мчу́, -чи́ш, гл. Примчать. Примчали з казанок сивухи. Дідько і попа примчав.
Пхицьнути, -ну, -неш, гл. Толкнуть.
Тернити, -ню, -ниш, гл. Огораживать терномъ, обкладывать верхъ плетня терномъ. Вставай, челядонько, город городити, терняньком тернити.
Ходонько, -ка, ж. Ум. отъ хід.
