Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ватуйник

Ватуйник, -ка, м. соб. Овцы, козы, еще не ягнившіяся. Желех.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 129.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАТУЙНИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАТУЙНИК"
Бондаренко, -ка, м. Сынъ бочара.
Вапорт, -та, м. Испареніе. Як взяла я мертву за голову, то як пішов вапорт на мене, то я насилу донесла до домовини. Кіев. г.
Галушка, -ки, ж. Галушка, кусочекъ тѣста, сваренный въ водѣ или молокѣ, клецка. Чуб. VII. 440. різані галушки, рвані галушки, — смотря по способу приготовленія. Вари лишень гречані галушки. Рудч. Ск. І.-11. Ум. галушечка. Іди, доню, вечеряти, бо галушечки скипіли. Грин. ІІІ. 421.
Дозі́рній, -я, -є. Бывающій до зари, ранній. Я вмивала своє личко раннєю дозірньою росою. Левиц. І. 37.
Зани́зування, -ня, с. Способъ вышиванья, при которомъ нитка продѣвается сквозь полотно постоянно въ одномъ направленіи и узоръ получается съ обѣихъ сторонъ ткани. Вас. 193.
Косяк, -ка, м. 1) Острый уголъ, клинъ. 2) Бревно, которое укрѣпляется между двумя столбами (или діагонально одно, или два такимъ образомъ, что вмѣстѣ со столбами составляютъ букву М) и служитъ для укрѣпленія послѣднихъ. Кіев. и Подольск. г. 3) Кусокъ сѣти; изъ шести косяків сшивается бредень. Браун. 39. 4) Канатъ для якоря на днѣпровской лодкѣ. Мнж. 179. 5) Небольшой табунъ лошадей. Було в його трохи коров і волів та по полю пасся косяк чималенький. Сніп. 156.
Мо́сть, -ти, ж. Милость (употребляется въ титулахъ). Його мость. Его милость.
Повстище, -ща, с. У гребенщиковъ: кусокъ сукна на доскѣ, о который труть гребенку при ея полировкѣ. Вас. 163.
Порохнавіти, -вію, -єш, гл. 1) Истлѣвать, обращаться въ труху. 2) Обращаться въ пыль. Земля порохнавіє. Камен. у. 3) Гнить. У чоловіка зуби порохнавіють. ЕЗ. V. 183.
Світлуха, -хи, ж. 1) світлуха. Древесно-уксусная кислота, получаемая при гонкѣ смолы и дегтя. Ум. світлушка. Вх. Пч. I. 9. 2) мн. світлухи. Раст. Carthamus tinctorius L. ЗЮЗО. I. 116. Анн. 87.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВАТУЙНИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.