Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вартовий

Вартовий, -а, -е. 1) Сторожевой, караульный. Парк теж оточала вартова сторожа. Стор. МПр. 73. 2) = вартівник. ЗОЮР. І. 159. К. ЧР. 389.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 128.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАРТОВИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАРТОВИЙ"
Більмовий, -а, -е. Съ бѣльмомъ. Більмове око. ЕЗ. V. 156.
Горі́ли́ць нар. Вверхъ лицемъ, навзничь. Лежить горілиць. Камен. у. Чуб. І. 204.
Двійля́чий, -а, -е = Двійловий.
Дзвіни́ця, -ці, ж. 1) Колокольня. Як в Кийові на дзвіниці черні в дзвони дзвонять, так в Полтаві перекупки на місті гуторять. Ном. № 13445. 2) = Вежа 3. Гол. І. Объясн. къ рис. 21. О. 1861. XI; Св. 36. Ум. Дзвіни́чка.
Завелича́тися, -ча́юся, -єшся, гл. Заважничать. Завеличався, як жид на родинах. Ном. № 2490.
Змити, -ся. Cм. змивати, -ся.
Навари́ти Cм. наварювати.
Напридба́ти, -ба́ю, -єш, гл. Пріобрѣсть. Неправильная форма вмѣсто надбати. Встрѣчена только у Котляревскаго: Всяких всячин напридбала. Котл. Ен. IV. 17.
Пасічниківна, пасішниківна, -ни, ж. Дочь пасічника.
Хляпати, -паю, -єш, гл. 1) Хлопать. Скільки не хляпав, пановка не спалила. Чуб. І. 154. Кінські підкови хляпали. Мир. ХРВ. 301. 2) Хлестать. Стьонжечка ходила ходора 'д вітру, хляпала мене по лицю. Г. Барв. 21. 3) Падать (о чемъ либо мокромъ). Сніг хляпе. Их. Уг. 273.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВАРТОВИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.