Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вевірка

Веві́рка, вевю́рка, -ки, ж. Бѣлка. Гол. ІІІ. 495.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 130.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕВІРКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕВІРКА"
Відкришитися, -шуся, -шишся, гл. Открошиться.
Відусюди нар. = відусіль. Мнж. 60.
Зашипоті́ти, -почу́, -ти́ш, гл. = зашипіти. Зашипотять мов гадюки. Кв.
Ло́вко нар. Хорошо; красиво.
Пердун, -на, м. Испускающій вѣтры. Ум. пердуне́ць, пердунчикъ.
Підточини, -чин, ж. мн. Самое мелкое зерно, просѣявшееся сквозь решето.
Подопалювати, -люю, -єш, гл. Окончить жечь (во множествѣ).
Прилежати, -жу, -жиш, гл. Полежать. Так заболіло в животі, шо оце трохи й прилежала. Пирят. у.
Роботящий, -а, -е. Работящій, трудолюбивый. Ручки ж мої роботящі, чом не робите? Чуб. V. 777.
Шамотіти, -чу́, -ти́ш, гл. Шелестѣть. Забрався в чужу солому та й шамотить.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВЕВІРКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.