Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вартовик

Вартовик, -ка, м. = вартівник. Левч. 157.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 128.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАРТОВИК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВАРТОВИК"
Брень, меж. = Бринь.
Власнору́чно, нар. Собственноручно.
Жовнірува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Служить солдатомъ.
За́дній, -я, -є. 1) Задній. Оглядайсь на задні колеса. Ном. № 4305. 2) За́дню па́сти. Оставаться сзади, не успѣвать, быть послѣднимъ. 3) За́дня ки́шка. Заднепроходная кишка. Вх. Уг. 239.
Конечне нар. 1) Непремѣнно, неизбѣжно. Вони почули, що за пшеницею треба конечне йти в двір фараонів. Опат. Любилося двоє дітей сердечне, присудив Господь розлучити конечне. Грин. III. 251. 2) не конечне. Не совсѣмъ, не очень. Не конешне вона влюбляла, як до чоловіка трапиться гість. МВ. (КС. 1902. X. 143).
Помір I, мо́ру, м. Моръ, эпидемія. ЕЗ. V. 102. Помір в селі. О. 1861. XI. Св. 66.
Пригальмувати, -му́ю, -єш, гл. Притормозить. Вх. Зн. 55.
Спрозоритися, -рюся, -ришся, гл. Быть испорченнымъ взглядомъ, сглаженнымъ. Екатер. у.
Украсти 2, -ся. Cм. украдати, -ся.
Шпорих, -ху, м. = шпориш. Там за річкою, там за бистрою, там шпорихи з травою. Чуб. V. 221.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВАРТОВИК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.