Борщичок, -чку, м. Ум. отъ борщ.
Гнітити, -чу, -тиш, гл.
1) Давить, прессовать, нагнетать. Камінюка гнітила. Гнітили сир.
2) — терен, сливи. Сохранять на зиму въ кадкѣ съ водой, надавивъ сверху тяжелымъ деревяннымъ кружкомъ. Гнічені сливи.
3) Угнетать. Усе, що гнітить чоловіка в занедбалім товаристві.
4) гнітити хліб. Подрумянивать. (Чтобы хліб гнітити, беруть немного соломы, зажигаютъ и кладутъ на припічку).
5) Бить. Як начали вони її гнітить тими молотами.
6) гнітити на серці. Скрывать въ душѣ тяжелое чувство. Бачу я та мовчу: усе на свойому серці гнічу.
Горобчи́ха, -хи, ж. = Горобка. П'ять горобчих, а потирі горобця, — виходе, що одній горобчисі нема пари.
Мерзосві́тній, -я, -є. Очень мерзкій. Ах ти мерзосвітня!
Наги́ркати, -каю, -єш, гл. = нагарчати.
Оп'ятеричитися, -чуся, -чишся, гл. Упереться въ землю.
Плітка, -ки, ж. Рыба: плотва, плотичка. Употр. какъ ласкательное къ женщинѣ: Моя ти плітко! Ум. пліточка.
Полубка, -ки, ж. Деревянная крышка улья. Cм. палуба 2. Прийшов у пасіку, дивлюсь, — полубка лежить на землі, скинута з вуліка.
Слюз, -за, м. 1) Слизь. 2) = слиз.
Ти-ди-ди, меж. Припѣвъ въ пѣснѣ. Ти-ди-ди, ти-ди-ди до дівчини.
