Дзюб I, -ба, м. Клювъ. Ум. Дзю́бик, дзюбо́к.
Дозволі́ння, -ня, с. = Дозвіл. За господським дозволінням, за риб'ячим приказанням, щоб було гризище, кісілище і бухан хліба.
Загріба́чка, -ки, ж. Кочерга. Ухопила горнець з печі, та й шпурнула в груди. Та бо я ся від череп'я зачяв обтрісати, вна вхопила загрібачку: «Рушай, гицлю, з хати!»
Красоля, -лі, ж. Раст. Настурціи. Tropaeolum majus. От примостилась (муха) на красолі та й думає про те, що як то гарно жить на волі.
Нахожий, -а, -е. Пришлый; пришедшій въ гости. Молодички нахожі його... вітають.
Осельня, -ні, ж. Гусеница. Щоб садовина родила, щоб осельня не об'їдала.
Повироблювати, -люю, -єш, гл. = повиробляти. Вуліки ще не повироблювані. Були повироблювані клумби для квіток.
Поступатися, -паюся, -єшся, сов. в. поступитися, -плю́ся, -пишся, гл.
1) = поступати, поступити 1. Поступається назад. Боже вас борони на каждім поступі, де ся поступите. Поступніш на товстому вишивати: нитки товсті, то поступається скоріш.
2) = поступати, поступити 2. Нічим не поступиться бісова скнара. Максим поступився везти хуру, а далі й не схотів. Чи мені ж та поступатись полем тобі й морем?
Споруда, -ди, ж. Сооруженіе. Страшна споруда: сім гаків залізних стирчать попід бойницями високо.
Уміти, умію, -єш, гл. Умѣть, знать. Оттут тобі, моя доле, оттут пропадати, що не вміла, що не вміла мене шанувати. Вміли-сте, кумцю, варити, та не вміли давати. Сказала б казки — не вмію; сказала б приказки — не смію. Хто не зазнав зла, не вміє шанувати добра.
