Докона́ти, -ва́ю, -єш, гл. 1) Довести до послѣдней крайности, доканать. Я знаю, братці, рознеслась чутка, що вороги Лисенка доконали, закатували голодом в темниці. 2) — свого́. Добиться, достигнуть какой либо цѣли. Та вже бим рачки ліз, а свого доконав. Мушу доконати свого. 3) — свого́ сло́ва. Сдержать свое слово. А чому ж ти свого слова не доконала? Казала, що зробиш та й ні. Ти, Марусю, неправду сказала, свого слова та й не доконала.
Жґут, -та́, м. = джґут.
Запини́ти, -ся. Cм. запиняти, -ся.
За́сип, -пу, м. и заси́па, -пи, ж. = приспа.
Кабинет, -ту, м. Кабинета. Восьма хата — мій кабинет.
Підмочувати, -чую, -єш, сов. в. підмочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Подмачивать, подмочить.
Підпливати, -ва́ю, -єш, сов. в. підпливти, -ву, -веш, гл.
1) Подплывать, подплыть.
2) — чим. Быть залитымъ (слезами, кровью). І що то вже плакав! так і підпливає сльозами. Горить Сміла, Смілянщина кров'ю підпливає.
3) Приближаться, приблизиться. Під старість підпливали, да не було у їх цілий вік дітей.
Свінутися, -неться, гл. безл. Разсвѣсть. Спиться, сниться, свінеться — все минеться.
Товарчий, -чого, м. Пастухъ рогатаго скота.
Чорнопірка, -ки, ж. Птица съ черными перьями. Ум. чорнопірочка. Ой галочки-чорнопірочки круту гору вкрили.
