Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

злувати

Злувати, злую, -єш, гл. Быть злымъ, сердиться. На кого ж ти, мій миленький, злуєш, що мою білу постіль гайнуєш? Чуб. V. 553.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 161.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗЛУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗЛУВАТИ"
Висерка, -ки, ж. Яблоня или груша, выросшая непосѣянной.
Відколишній, -я, -є. Очень давній.
Де́-чий, -чия, -чиє, мѣст. Кой-чей.
Заві́яти Cм. завівати.
Калний, -а, -е. = кальний. Пізнають хлопці і в калній сорочці. Ном. № 11245. Треба їм десь через дуже калну балку їхати. Мнж. 121.
Крутоярий, -а, -е. Съ глубокими обрывами; овражистый. Повилася з Лубень крутоярих дорога розлога. К. Досв.
Мизе́рно нар. 1) Убого, бѣдно. 2) Жалко.
Напа́сниця, -ці, ж. Нападающая, задирщица, обидчица.
Нацокотітися, -кочуся, -тишся, гл. Нащебетаться, наболтаться.
Самосил, -ла, м. 1) Самовластитель. Цей губернатор в губерні самосил. Козел, v. 2) Раст. Teucrium chamaedrys L. ЗЮЗО. І. 138.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗЛУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.