Блявкнути, -ну, -неш, гл. Одн. в. отъ блявкати. Сболтнуть. От Іванець і собі до гурту.... да щось і блявкнув з простоти.
Вівтарь, -ря, м. Олтарь. Боятися попа та в вівтарь не йти. Коли вівтару служиш, з вівтаря й живися. Ум. вівтарик.
Дак сз. 1) Такъ, да, но. Вада б душа в рай, дак гріхи не пускають. Ой у полі да криниченька, тілько водиця сльозиться, не рад чумак да чумакувати, дак не мусить оплатиться. «Куди ти, вовче, біжиш?» — «До вдови за поросям.»— «У неї ж одно.» — «Дак щоб не було й того.» 2) То, такъ. Оттогді то Варабаш, гетьман молодий, як у кума свого Хмельницького дорогого напитку напився, дак у його і спать повалився. Не ти мені скажеш, дак мати: було б убогої не брати. Дівчино мол Переясловко, поцілуй же мене, моя ластовко! — Дак що ж, дак ну ж, дак поцілую, да у тую губоньку да золотую. «Колядуй, баране!» — «Не вмію, пане.» — Дак лізь у вікно!» — «Дак роги, пане!» 3) Дак же ні. Да нѣтъ же. 4) Як нема́, дак нема́. Нѣтъ какъ нѣтъ. А в неділеньку рано-пораненьку козочки як нема, дак нема.
Загляда́тися, -да́юся, -єшся, сов. в. загля́дітися, -джуся, -дишся, гл. Засматриваться, засмотрѣться. Не заглядайся на його чорні брови.
Закану́дити, -дило, гл. безл. Затошнить.
Копиляк, -ка́, м. = копил 3.
Лесте́ць, -тця́, м. Льстецъ.
Літа́нья, -ньї, ж. Латанія, молебствіе. Літанью співає.
Перестрибувати, -бую, -єш, сов. в. перестрибнути, -ну, -неш, гл. Перепрыгивать, перепрыгнуть. Схиляються (хлопці) один до другого у кутку, а останні перестрибують.
Холерний, -а, -е. 1) Холерный.
2) холерна трава. = холера 2.
