Заві́рки, -рок, ж. мн. Огорожа изъ колышекъ или древесныхъ вѣтвей.
Із'є.. Cм. з'є.
Крок, -ку, м.
1) Шагъ. Дурному з кроку ступити, — сто днів од пусту доступити. Но що ту приходиш кроком зрадливим.
2) Часть основы, которую ткачъ можетъ заткать до новаго поворота навоя: заткавъ ее, ткачъ, поворачивая верхній навой, развиваетъ съ него часть основы, навертывая въ то-же время сотканный крок полотна на нижній навой; крок находится между ма́ґлем і ля́дою.
Мрі́тися, мрі́юся, -єшся, гл. 1) = мріти. По степу росяному шлях мрівся. 2) Мерещиться, грезиться. Небозі сонечко мріється, — воно ж зрадніло, та й справді гріється.
Одурити, -рю́, -риш, гл. Провести, обмануть. А найкраще б зробив св. Петро, як би одурив чорта, бо одурити таку погань нема гріха.
Попитися, -п'ємося, -єте́ся, гл. Напиться пьянымъ (о многихъ). Пили, пили козаченьки, та вже попилися. Стали й там кружати, попились: Тарас насилу угадав а господу, і свати не напивались так, як тут, ізроду.
Попорожніти, -ні́ю, -єш, гл. Сдѣлаться пустымъ. Треба збірати швидче кавуни, а то попорожніють: дощу нема, а спека.
Пороспалювати, -люю, -єш, гл. То-же, что и роспали́ти, но во множествѣ.
Приведенник, -ка, м. Сынъ жены, рожденный ею отъ перваго мужа и приведенный въ семью второго. Ум. приведе́нничок.
Туронько, -ка, м. Ум. отъ турок.
