Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

гайдук

Гайдук, -ка, м. Высокорослый служитель; солдатъ надворной стражи. Ой вивійти, отамани, панськії гайдуки. Н. п. Ой крикнув царь на свої гайдуки: «Возьміть Байду добре в руки!» Гол. І. 2. 2) Особаго рода танецъ. 3) гайдука садити, ударити. Танцевать въ присядку. ударила б гайдука, та боюся мужика. Чуб. V. 687. Еней, матню в кулак прибравши, і «не до соли» примовлявши, садив крутенько гайдука. Котл. Ен. І. 20. 4) Ніс гайдука скаче. Выраженіе для указанія чьего-нибудь страшнаго аппетита, усиленной работы челюстями. Лупить (= їсть), аж ніс гайдука скаче, — танцює. Ном. № 12206. Ум. гайдучок. Чуб. V. 1075. Ув. гайдучище. Чуб. V. 686.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 265.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГАЙДУК"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ГАЙДУК"
Вилузати, -ваю, -єш, гл. Вылущить. А це хто вилузав соняшник? я собі поклала. Черниг. у.
Відкадити, -джу, -диш, гл. Окончить кадить.
В'язати, -жу, -жеш, гл. 1) Вязать, связывать. Як кажуть, то й батька в'яжуть. Ном. № 1081. Буду жати і в'язати, доленьки шукати. Мет. 276. 2) Привязывать. Приїхав до долина, в'яже коня до ялини. Мет. 91. Хто путає (коня), той ногами плутає, а хто в'яже, той певно спать ляже. Ном. № 11396. 3) Присоединять къ чему, связывать съ чѣмъ. Не знайшли нічого такого, щоб її до того діла в'язати. Мир. Пов. II. 111. 4) — руку. Жениться, выходить замужъ.
Доспа́ти, -ся. Cм. досипати, -ся.
Жо́втий, -а, -е. Желтый. Ходім, сестро, степами, розсіємось цвітами! Ой ти будеш жовтий цвіт, а я буду синій цвіт. Чуб. V. 201. Посадили Морозенка на жовтім пісочку. Мет. 75. Жовтиє воски Богу на свічку. Чуб. ІІІ. 39. Тогді орли налітали, з лобу очі висмикали, тогді ще й дрібна птиця налітала, коло жовтої кості тіло оббірала. Мет. 12. Голови старих жидівок і жидів з страшенними худими жовтими обличчами. Левиц. І. 90. І вже мені не подоба по рілях спотикати, жовтих чобіт каляти. Мак. (1849). 83. Висока малодиця в жовтім очіпку. Левиц. І. 100. жовта акація. Раст. Caragana arborescens L. ЗЮЗО. І. 115. жовтий буркун. Раст. Melilotus officinalis Lam. ЗЮЗО. І. 128. жо́вті гле́чики. Раст. Водяные кувшинчики, Nuphar luteum Smith. ЗЮЗО. I. 129. жо́вті зозу́льки, — зязю́льки, Раст. Cyprypedium Calceolus L. ЗЮЗО. І. 120. жо́вта лілія. Раст. Hemerocallis fulva L. ЗЮЗО. І. 124. жо́вта лобод́а. Раст. Atriplex gortensis L. ЗЮЗО. І. 113. жовтий хробуст. Раст. Осотъ желтый, Cirsium oleraceum Scop. ЗЮЗО. I. 118. жо́втий чи́стик. Раст. Чистотѣлъ. Chelidonium majus L. ЗЮЗО. I. 116. Ум. жовте́нький, жовте́сенький.  
Зава́рювання, -ня, с. 1) Завариваніе. 2) Лѣченіе сухими банками при боляхъ живота.
Опал, -лу, м. 1) Отопленіе, топливо, дрова. Чуб. VII. 383. Там йому дають кімнату геть зовсім з опалом, з світлом. Уман. у. 2) Вспыльчивость, горячность. З Опалу. Сгоряча. Як загорілась хата, я вбіг та з опалу не знаю, за що хвататися. Міусск. окр. З опалу не. побачив, хто там був. Cм. з-опалу.  
Правосвітлий, -а, -е. Сіяющій свѣтомъ истины, справедливости? Боже, прийми до царства, до раю правосвітлого! (Изъ молитвы нищихъ). ЕЗ. V. 243.
Пундючитися, -чуся, -чишся, гл. = бундючитися. О. 1862. І. 53.
Тискнява, -ви, ж. Тѣснота, большое стеченіе людей. Лубен.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ГАЙДУК.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.