злюка

Злюка, -ки, об. Злой человѣкъ. К. Іов. 50. Гліб. 116. Чи він добрий, чи він злюка, ой що вам до того. Макс. (1834), 79. Ум. злючка.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 162.

Випадкові слова

Балбера, -ри ж. Родъ рыболовнаго снаряда: рядъ крючковъ на веревкѣ, съ поплавками. Черном.

повністю...

Рацький, -а, -е. = рачачий. Черк. у.

повністю...

Черезплічник, -ка, м. Перевязь (у военныхъ). І черезплічники — то й те все позолочуване, шабля при боку вся буде в золоті. ЗОЮР. І. 140.

повністю...