Вісьтак, -ка, м. У кожевниковъ; палка для выворачиванія кожъ.
Віхоть, -хтя, м. 1) Мочалка, употребляемая при мытьѣ посуды, утвари и пр. 2) Пучекъ соломы. Віхоть соломи на устілку. Далі трохи присвоєне, стануть палить степи: вийде чоловік у поле, — викреше огню, положить його у солом'яний віхоть, розмаха гарненько та й кине. 3) Горящій клокъ, уносимый вѣтромъ съ пожара. упав віхоть. Случилось несчастье, непріятность. Здається, що сей чоловік буває і крутиться у нас за тим, що дуже поганий віхоть упав, — і він не зна, як перебути сей час. Ум. віхтик.
Дзві́нник, -ка, м. Колокольный мастеръ.
Звихну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Свихнуть, сдѣлать вывихъ. Ручку й ніженьку звихнула. 2) Измѣнить. Не женись із цією дівкою, — вона звихнеть, вона любе другого.
Оскалити, -ся. Cм. оскаляти, -ся.
Підтич, -чі, ж. Палка для развѣшиванія сѣти. Хазяїн позабивав рядами підтичі для мереж та неводів.
Почтивий, -а, -е. Почтенный.
Сприскати Cм. сприскувати.
Тор, -ру, м. Слѣдъ, колея.
Хвиґу́ра, -ри, ж. 1) Фигура. 2) Крестъ на дорогѣ. Іде насеред роздорожжя, де три дорогії сходяться і де є три фигури.
