Вайло 2, -ла, с. Увалень, вахлакъ, медлительный, неповоротливый. Вайло дурне! (брань). Ув. вайлюка.
Засвіта́ти, -та́ю, -єш, гл. Свѣтать. Ще і на моїх воротях сонце засвітає. Межи двома світлоньками там рано засвітало.
Зрок, -ку, м. Зрѣніе. Бог дав усім люлям однаковий зрок.
Кайданочки, -ків, м. мн. Ум. отъ кайдани.
Московщеня́, -ня́ти, с. = москаленя. Титарівна-Немирівна гаптує хустину та колише московщеня, малую дитину.
Нестеменно нар. Точь-въ-точь. Окунів небіж та й Окунів, — нестеменно Окунів.
Погуркотіти, -чу, -чеш, гл.
1) = погуркати. Погуркотіло і стало стихати.
2) Загремѣть, уѣзжая. Чую, — погуркотів віз.
Терновий, -а, -е. Относящійся къ терну, изъ терна. Терновий кущ. Мережані ярма, тернові занози.
Трикуток, -тка, трикуточок, -чка, м. Ум. отъ трикут.
Ублагати, -га́ю, -єш, гл. Умолить; умилостивить. Росердила миленького, да вже не вблагаю; хоть вблагаю, не вблагаю, да вже не такого. Та святих отіх благала, — таки ж ублагала.
