Бецяти, -цяю, -єш, гл. Дѣтск. испражняться.
Дохова́ти, -ва́ю, -єш, гл. Сохранить, сберечь.
Затруби́ти, -блю́, -биш, гл. 1) Затрубить. Тепер, дівчино, затруби собі в кулак. Та як затрубить та в роговцю. 2) Завыть. Не затрубить так пес, як вовк. За козаком всі звіри затрубили.
Кукуличка, -ки, ж. = зозуля.
Пітькати, -каю, -єш, гл. О перепелкахъ и коростеляхъ: кричать. Пітькають перепелиці, деркачі.
Пообвивати, -ва́ю, -єш, гл. Обвить (во множествѣ).
Похитнутися, -ну́ся, -не́шся, гл. Пошатнуться, покачнуться.
Салогуб, -ба, м. Бранное: торговецъ, мѣщанинъ. Міщанин узиває селянина — очкур, чубрій; а селянин міщанина — салогуб. Пика широка та одутловата, як у того салогуба.
Ущудити, -лю, -лиш, гл. Прижать; сжать.
Хоронити, -ню, -ниш, гл.
1) Хранить. Труну спускали полотном, шо ще баба пряла, хоронили його на сорочки. Хорони, Боже!
2) Прятать. Було виплачеться Параска у коморі, виплачеться добре, а від людей хоронила, що щемить серденько.
3) Хоронить. Тіло козацьке находити, в чистім степу хоронити.
