Відмітати, -таю, -єш, сов. в. відмести, -ту, -теш, гл. 1) Отметать, отмести. 2) Отбрасывать, отбросить. Що відмітаємо в час літній ногами, тоє з охотою б взімі і руками.
Дрохви́чка, -ки, ж. Самка драхва.
За́колот, -ту, м. Ссоры, раздоръ, смута. На землі буде nереполох народів у заколоті.
За́сувка, -ки, ж. 1) Задвижка. 2) Дощечка въ ложѣ гуцульскаго ружья, которой задвигается полое мѣсто, гдѣ хранятся пули. 230. 3) Часть ри́ток (Cм.)
Зе́рно, -на, с. Зерно. Трахвилося, як сліпій курці бобове зерно — і тим ся удавила. Ум. зеренце, зернечко. Як ми любилися, як в горосі зеренце. Що мені по пшениці — в ній зеренця нема. Тобі яблучко, мені зернечко.
Злітній, -я, -є. Среднихъ лѣтъ. Злітній чоловік.
Примазуватися, -зуюся, -єшся, сов. в. примазатися, -мажуся, -жешся, гл.
1) Быть примазываемымъ, примазаннымъ.
2) Быть подновляемымъ, подновленнымъ (о глиняной обмазкѣ стѣнъ, печи). Що-суботи в нас примазується, то й хота чистенька.
Прогній, -но́ю, м. Незамерзающее мѣсто на болотѣ. Низкое мѣсто, заливаемое водой по крайней мѣрѣ на полъ лѣта. Топкое мѣсто. Кобилиці... у прогної поховались. Отам попереду був піщуга, а тепер прогної, трясовина.
Рівен, -вна, -не = рівний. Обізвався Яготин: «Ніжен мені побратим». А Ніжен каже: «Є у степу Ромен, то й той мені не рівен».
Тичковий, -а, -е. Вьющійся по тычинѣ. Тичкова квасоля.
