Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

злючий

Злючий, злющий, -а, -е., Ув. отъ злий 1. Очень злой. Злючих собак держала. Хата, 99. Дізнає злющий злої муки. К. Псал. 8.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 162.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗЛЮЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗЛЮЧИЙ"
Діжкува́тий, -а, -е. Кадкообразный; толстый. То діжкуватий чоловік.
Лев'я, я́ти, с. = левеня. Мнж. 31.
Лі́женько, ліжечко, -ка, с. Ум. отъ ліжко.
Люстри́на, -ни, ж. Люстринъ. Шалевий пояс і люстрини, щоб к празнику пошив каптан. Котл. Ен.
Орандарка, -ки, ж. Содержательница кабака. Ой дай, орандарко, да горілочки кварту. Чуб. V. 420.
Передощитися, -щи́ться, гл. безл. Миновать дождливой погодѣ. Бог дасть, передощиться й буде ясно. Зміев. у.
Повідеркове, -вого, с. Пошлина съ ведра.
Пополохати, -хаю, -єш, гл. Испугать многихъ.
Поштурмувати, -му́ю, -єш, гл. Поштурмовать.
Упирувати, -рую, -єш, гл. Упрямиться, упорствовать. Карп приндиться та упирує. Греб. 350.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗЛЮЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.