Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

злючий

Злючий, злющий, -а, -е., Ув. отъ злий 1. Очень злой. Злючих собак держала. Хата, 99. Дізнає злющий злої муки. К. Псал. 8.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 162.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗЛЮЧИЙ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗЛЮЧИЙ"
Бацькун, -на, м. Прозвище бѣлорусса. Ном. № 743.
Вареничок, -чка, м. Ум. отъ вареник.
Геркотати, -кочу, -чеш, гл. = ґерґотати.
Забува́ння, -ня, с. Забываніе, забвеніе. Левиц. Пов. 303.
Занузда́ти, -да́ю, -єш, гл. Взнуздать. Кінську голову найди та й ту зануздай. Ном. № 12235.
Москвофі́л, -ла, м. Сторонникъ великорусскаго языка въ Галиціи. Желех.
Печоглад, -да, м. Участникъ печогладин. МУЕ. ІІІ. 104, 105.
Пообстругувати, -гую, -єш, гл. Острогать (во множествѣ).
Трісочка, -ки, ж. Ум. отъ тріска.
Тягітна прил. Беременная. Ота жінка та була тягітна, то певно припало родити, а ніяк, так вона й умерла. Камен. у. Жінка, як буде тягітная.... то легко дитя родить. Драг. 168.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗЛЮЧИЙ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.